У 2016 році були внесені зміни до Конституції України, які під гаслом турботи про громадянина вводили адвокатську монополію — виняткове право на представництво інтересів іншої особи у суді, яке закріплювалося за адвокатом. Подібний підхід, дійсно, є світовою тенденцією розвитку правозахисної діяльності, і був запозичений із правових систем інших країн.

Бенефіціарами конституційної реформи стали самі адвокати і адвокатура як громадське об’єднання адвокатів. Вони побачили у змінах лише позитив і своїм юридичним авторитетом підтримали покладення на них тягаря відповідальності за долю підзахисних клієнтів. Але чи є у нового закону негативні наслідки? Консультація юристів в Токмаку надає з цього приводу свої міркування.

Доступ громадян до професійної правничої допомоги

Ініціатори змін аргументували їх необхідністю підвищення рівня юридичних послуг. Начебто, чисельні юристи, що мають доступ до участі у судовому процесі, не такі професійні та добросовісні, тому їх потрібно відсторонити від такої функції і передати останню адвокатам, які є єдиними, хто не байдуже ставиться до клієнта та відповідає за його долю.

Виникає питання: чи був позбавлений громадянин професійної підтримки, якщо мав право обирати між адвокатом та іншим захисником? Сумнівно виглядає думка, що позбувшись конкурентів з боку інших юристів, адвокати надаватимуть своїм клієнтам більш якісні послуги. Саме по собі членство в адвокатурі не гарантує цього: краще віддавати перевагу правникам, які об’єднуються в інші професійні організації з принципом саморегулювання. Таких, до речі, можна знайти за посиланням https://advokat-narodu.com/.

Чи стали адвокати незалежними у своїй професійній діяльності?

Адвокат – це правник, який є членом адвокатури – недержавної громадської організації. Але він повністю залежить від неї і втрачає право представляти інтереси своїх клієнтів у суді, якщо його членство в адвокатурі буде припинено.

Адвокатура через свою дисциплінарну комісію має вплив на будь-якого адвоката. Виникає питання: а хто має вплив на адвокатуру? Нам відомо кілька випадків, коли адвокати втрачали своє свідоцтво, а разом з ним і професію, саме через свою принципову позицію та надмірно вдалий захист клієнта. Таким чином, зосередження судового захисту у руках адвокатів не робить їх незалежними у своїй діяльності. А якщо так, то чи не є звичайний юрист без свідоцтва у цьому відношенні більш надійним для свого клієнта?

За посиланням https://advokat-narodu.com/lawyers/zaporizhzhia можна знайти багато досвідчених і принципових адвокатів, але якщо у справі існує громадський, політичний чи великий економічний інтерес, їм самим не завадить захист від втручання в професійну діяльність.

Яким чином захищені корпоративні інтереси?

Раніше права та інтереси юридичних осіб, в тому числі державної форми власності, у суді представляли штатні юрисконсульти, прокурори, або просто досвідчені фахівці. Наприклад, юрист банку знався на фінансовому праві краще за більшість адвокатів загальної практики, його не потрібно було вводити у курс кожної окремої справи, він був з’єднаний з підзахисною особою корпоративними зв’язками і отримував за це звичайну зарплату.

Відтепер юристи подібних категорій фактично позбавлені значної частини свого функціонального навантаження – вони не мають право участі у суді, через що втрачають премії та надбавки за успішно виграні справи. А чи просто державній установі (лікарні, навчальному закладу, заводу) укласти договір з адвокатом, з огляду на складність процедури публічних закупівель, особливо коли потрібна оперативність? І тут виникає багато «сірих схем» для того, щоб віддячити адвокату за його підтримку.

Можливо, адвоката варто включити у штат? Нічого доброго з цього не вийде: у нього дуже великі витрати на членські внески, через що він буде постійно зосереджений на проблемах своєї клієнтури. Знайти на робочому місці адвоката буде важко, в цьому смислі він не замінить юрисконсульта, який доступний у будь-який момент. А чи є адвокат, що став державним службовцем, незалежним юристом? Здається, турбуючись про професійність, законодавець фактично залишив без юридичного прикриття юридичних осіб.

Викладене дозволяє дійти висновку, що адвокатську монополію потрібно переглянути. Для початку варто надати право корпоративним юристам брати участь у судових засіданнях у справах, пов’язаних з організаціями, які вони представляють.